ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО РІЗЬБЛЕННЯ (ГВИНТОВІ ПОВЕРХНІ)

Деталі, що мають гвинтову поверхню або, як ще кажуть різьбові деталі, використовуються практично у всіх провідних галузях промисловості, головним чином машинобудуванні.

Основними функціями таких деталей є: передача руху, саме перетворення лінійного переміщення, так як поступального руху в обертальний чи навпаки; кріпильна функція, тобто з'єднання деталей між собою; передатне відношення, що передбачає збільшення значення обертового моменту.

Різьбую є не що інше, як якась спіраль, основа якої є конічною або циліндричною поверхнею, що має гвинтову нитку з постійною величиною кроку.

Різьбові деталі виробляють, згідно з наступними ознаками:

Залежно від форми профілю: прямокутними, круглими, трапецієподібними та трикутними ( дюймовими , трубними та метричними );

За експлуатаційним призначенням: ходовими, кріпильними, кріпильно-ущільнювальними та спеціальними;

Залежно від напрямку заходів: правими та лівими, у перших гвинтова канавка йде за годинниковою стрілкою, у друга – проти годинникової стрілки;

За формою поверхні, на якій зроблено різьбу: циліндричними та конічними, останні набули широкого поширення, завдяки створенню високої герметичності;

Залежно від того, як розташовувуєтся різьба: внутрішня та зовнішня;

За кількістю заходів: одно- і багатозахідні, перші відрізняються наявністю лише однієї міжвиткової западини;

Залежно від протяжності кроку: великими (нормальними) та дрібними.

Технологія отримання деталей з гвинтовими поверхнями може здійснюватися різними способами, а саме:

Електрохімічною та електрофізичною обробкою. Цей метод прийнятний, в основному для формоутворення різьби з кераміки, крихких матеріалів, матеріалів, що мають високу твердість та ін.

Методом лиття, який підходить тільки для отримання різьбових деталей із пластмас, кольорових металів та їх сплавів, що мають відхилення в точності.       

• 1. Нарізанням лезовими інструментами. Даний технологічний процес застосовується для виробництва зовнішніх і внутрішніх різьб з різною формою профілю і виконується на токарних і фрезерних верстатах з ЧПУ, як обробні інструменти використовуються дискові та черв'ячні фрези, різьбові головки, гребінки, різці, плашки та мітчики.

  2. Лезова обробка різанням, як одна з технологій формоутворення гвинтових поверхонь універсальна і забезпечує високу якість обробки при порівняно невисокій продуктивності, тому вона застосовується частіше, ніж інші способи, а саме в дрібносерійному та одиничному виробництвах.

  3.  Методом шліфування точної різьби, що застосовується для виготовлення точних ходових різьб на сталевих деталях з відносно малою довжиною, що пройшли попереднє загартування, а також на деталях з жароміцних сплавів і кераміки. Обробляються заготовки на спеціальних та різьбошліфувальних верстатах дрібнозернистими абразивними конічними або циліндричними колами. Перевагою такої обробки є висока чистота витків деталі.

  4. Методом пластичного деформування (отримання різьби без стружки) який здійснюється на різьбонакатних верстатах круглими роликами або плоскими плашками, мітчиками. В результаті використання такої технології, на виході різьблення деталі виходить дуже точною, з ущільненою, чистою та рівною поверхнею. Спосіб вважається одним з найефективніших за якістю та високопродуктивним.

Для того, щоб у конкретному випадку підібрати найбільш раціональний метод виробництва необхідно визначитися з видом різьби, що проектується, і її характеристиками, проаналізувати всі переваги і недоліки кожного існуючого в даний час способу, на підставі чого вже можна буде підійти до вибору обладнання та обробного інструменту. У цьому випадку можна ефективно виконати технологічну процедуру виробництва деталей з гвинтовими поверхнями.